горец почечуйный

Гірчак почечуйний (Polygonum persicaria); геморойнная трава
сорочі лапки; 

Фармакологічні властивості і ви користання. Рослина виявляє ніж ну послаблюючу (за рахунок активізації перистальтики кишеч ника), кровоспинну (за рахунок підвищення зсідання та в'язкості крові), сечогінну, протизапальну, болетамувальну та судинозвужу вальну дію, тонізує м'язи матки, посилює діяльність серця, ви являє гіпотензивний ефект. При звуженні судин підвищення ар теріального тиску не спостеріга ється. Галенові препарати Гірчака почечуйного використовують головним чином при ускладненому кровотечею ге морої, особливо у хворих з атонічними запорами, при спаз матичних запорах. У гінекологіч ній практиці їх призначають при вагініті (як в'яжучий і дезин фікуючий засіб), при захворю ваннях, пов'язаних з матковими кровотечами (гіпотонія матки, надмірні місячні тощо). В народ ній медицині відвар трави вико ристовують для лікування ран, виразок, лишаїв та висипів на шкірі, ним полощуть горло при ангіні й ларингіті. Свіжу потов чену траву прикладають до по тилиці при головному болі. Для лікування ран використовують і свіжий сік рослини.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — настій трави (дві сто лові ложки трави на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3 рази на день;

настойку трави (15 г на 200 мл го рілки) по 30—40 крапель 2 рази на день;

суміш трави Гірчака почечуйного, звіро бою звичайного і вовчуга польового (по 15 г), листя подорожника великого (10 г), квіток ромашки лікарської (10 г), трави хвоща польового і су хоцвіту багнового (по 10 г), кори кру шини ламкої (10 г) готують як настій (10 г суміші на 200 мл окропу) і п'ють по третині склянки 3 рази на день при геморої.

Зовнішньо — настій трави (1 столова ложка на 200 мл окропу) для об мивань, полоскань і спринцювань (спринцювання проводять 1—2 рази на день розчином, приготовленим шляхом розведення 100 мл настою на 1 л кип'яченої воды).